EN 
23–25 жовтня у Львові пройшов традиційний єврейський культурно-освітньо-розважальний захід – Лімуд. Маючи тривалий унікальний досвід – понад 40 років у всьому світі та майже 20 років в Україні – міжнародний проєкт залучив величезну кількість презентерів, учасників та волонтерів, які мають різний рівень оволодіння знаннями єврейської освіти, натомість всі поєднані спільною метою – цікаво та змістовно ознайомити з різними аспектами єврейського життя, культури та історії. Цього року гаслом фестивалю стала фраза «Точка зустрічі», що поєднала учасників з різних міст, країн, рівнем досвіду, знань.
Під час фестивалю, що тривав майже 3 дні та зібрав значну кількість спікерів, гостей та волонтерів, директор Музею д-р Ірина Радченко виступила з лекцією про зусилля гуманітарних установ в процесі порятунку євреїв Європи. Непроста, доволі болісна тема викликала чимало питань з боку присутніх, а також подальше обговорення з порівнянням сьогоденних реалій.
Також д-р Радченко представила дві виставки: «Досвід Аушвіцу в мистецтві колишніх в’язнів» (український варіант спільно з польськими колегами було підготовлено та вперше представлено до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в січні 2026 р. в Дніпрі) та «Переглядаючи Альбом з Аушвіцу» (автор – американська художниця Пат Мерсер Хатченс). Виставки стали своєрідним нагадуванням про загальний вимір нацистського геноциду на прикладі одного з найбільших таборів смерті в історії людства. Для України, територія якої містить згадки та свідчення про понад 5 тис. місць винищення єврейського населення за доби Голокосту, цей рік є в певному сенсі меморіальним: 85-річниця з дня розстрілів жертв у Бабиному Яру в Києві; розстріли на теренах колишнього Ботанічного саду (нині – Студентський парк) ДНУ ім. О. Гончара в Дніпрі; винищення на території колишніх артилерійських (порохових) складів на Люстдорфській дорозі в Одесі; масове вбивство у Кам’янці-Подільському та ін.
Попри організаційні та логістичні складнощі, Лімуд вчергове став місцем перетину інтересів, діалогу та натхнення для подальшого вивчення єврейської спадщини й подальшому розвитку єврейських громад.
Тож далі буде! До нових зустрічей!
