Цього дня 02 жовтня 1940 р. нацистською владою у Варшаві було створено єврейське гетто, яке стало найбільшим в окупованій Європі. Цій події передували наступні умови та обставини.
У 1939 р. в Варшаві проживала перша за чисельністю єврейська громада в Європі (368 394 євреїв, 29,1 % населення міста). Внаслідок депортацій з окупованих територій Польщі, проведених нацистами з листопада 1939 р. по жовтень 1940 р., кількість громади збільшилася приблизно на 90 000 осіб. Переслідування єврейського населення почалися відразу після вступу німецької армії в місто 1 жовтня 1939 р.
Першими проявами цього були знущання, побиття, євреям прилюдно стригли бороди, запрягали у вози, змушували до виконання гімнастичних вправ. Далі, за декретами нацистів, «арійським» магазинам і кав’ярням було заборонено обслуговувати єврейських покупців. Банківські рахунки та депозити, що належали євреям, були заблоковані. Міській управі було заборонено допомагати єврейському населенню та наказано звільнити єврейських робітників. У листопаді 1939 р. єврейські підприємства були примусово підпорядковані арійській адміністрації, а в грудні ломбардам було заборонено повертати євреям предмети застави. У цьому ж місяці була введена обов’язкова реєстрація єврейського майна, а також примусова праця для євреїв-чоловіків від 14 до 60 років. Євреї віком від 10 років були зобов’язані носити на правому передпліччі пов’язку з Зіркою Давида. Запровадження пов’язок погіршило становище євреїв, оскільки полегшило їх утримання на примусових роботах, розкрадання майна та знущання. У січні 1940 р. синагоги були закриті, а колективні молитви в приватних будинках заборонені. У цьому ж місяці євреям було заборонено відвідувати публічні бібліотеки, користування залізницею, а в лютому підприємці отримали наказ звільнити своїх єврейських робітників. Євреї також були виключені з системи соціального забезпечення: припинені виплати допомоги євреям-пенсіонерам, інвалідам війни, а також вдовам і сиротам загиблих воїнів.
4 жовтня 1939 р. нацистська влада заснувала у Варшаві Єврейську раду (юденрат). Першим головою Ради, яка складалася з 24 радників, став Адам Черняков. А вже у січні 1940 р. при намісництві варшавського округу було створено Відділ переселення (Umsiedlung ), який очолив СА-штандартенфюрер Вальдемар Шен. Цей відділ координував діяльність, пов’язану зі створенням гетто. Було вирішено створити закритий район у північно-західній частині центру міста, який з ХІХ ст. був переважно населений євреями. Процес ізоляції цієї частини Варшави через загрозу нібито епідемії почався взимку 1939–1940 рр., коли на прикордонних вулицях району були розміщені дошки з написами польською та німецькою мовами, які застерігали від перебування в цих населенних пунктах євреїв через ризик захворювання на тиф . Навесні 1940 р. нацистами прийнято рішення побудувати стіни навколо «зони епідемії», населеної переважно євреями, які мали служити захистом для мешканців решти міста.
Наказом губернатора варшавського округу Людвіга Фішера 02 жовтня 1940 р. у Варшаві було створено гетто. Відповідно до декрету Фішера, всі євреї, які проживали у Варшаві або переїжджали до Варшави, мали жити в «єврейському районі», тоді як полякам, які там проживали, було наказано переселитися до решти міста. Створення гетто призвело до того, що чверть мільйона мешканців Варшави (близько 138 000 євреїв і 113 000 поляків) протягом кількох тижнів змінили місце проживання. Гетто було закрито 16 листопада 1940 р. Присутність євреїв на «арійській стороні» була заборонена, і лише люди з перепустками або робітники, зайняті поза межами гетто, могли залишити їх. Адміністративні функції в гетто німецька окупаційна влада покладала на юденрат і Єврейську службу порядку.
На початок 1941 р. Варшавське гетто займало площу приблизно 3 кв. км та було обнесено мурами довжиною 18 км. У квітні 1941 р. в межах «закритого району» проживало близько 450 000 євреїв. Щільність населення досягала 146 000 осіб на 1 кв. км. Середня денна норма харчування за карткою дорослого мешканця гетто в 1940–1942 рр. становила 200–500 калорій, а в окремі періоди була нижчою за 200 калорій. Все це призводило до масових смертей євреїв, основними причинами яких були голод, холод та інфекційні захворювання.
В результаті великої акції по переміщенню, яка тривала з 22 липня до 21 вересня 1942 р., близько 75 % мешканців гетто були депортовані і вбиті в таборі смерті Треблінка. Гетто було ліквідоване після повстання у травні 1943 р. Після відправки вцілілих до Треблінки та таборів в Люблінському районі, за наказом нацистів будівлі «єврейського кварталу» були знесені. Загальна кількість жертв Варшавського гетто сягає приблизно 400 000 осіб, з яких близько 92 000 померли у Варшаві, головним чином від голоду і хвороб, а близько 300 000 в таборі смерті Треблінка та під час двох акцій переміщення.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пропонує до перегляду наступні відео заняття:
«Сестра Іоланта: хоробре серце Ірени Сендлер»
https://www.youtube.com/watch?v=GHnJ4V5Nllk
«Януш Корчак. Серце дитини»
https://www.youtube.com/watch?v=zz-zAi3XIjQ&t=123s
«Єврейська бойова організація: опір що став реальністю»